Здоровенькі були! Цікаві традиції вітань зі всього світу

Вітання - проста і нехитра дія, яка знайома кожному з нас. Ми здійснюємо її, майже не замислюючись про це. Своїм привітанням ми розташовуємо до себе співрозмовника, створюємо дружні обставини. 

Привітанням можна показати безліч почуттів та емоцій, своє особливе ставлення до людини. Ця проста дія універсальна. Вона позитивно впливає на будь-який процес, виключає пасивність і є своєрідною акцією життєствердження.

Вітання настільки поширене, що 21 листопада навіть відзначається Всесвітній день вітань. Цей день став щорічно відзначатися починаючи з 1973-го року.

Історія свята

Своїм виникненням Всесвітній день вітань зобов’язаний двом братам – Брайану і Майклу Маккомак. Проживаючи в Сполучених Штатах Америки на піку холодної війни, їм, як і іншим простим людям, неможливо було не відчувати ту гостру напруженість, яка панувала в той час між двома ядерними супердержавами. 

Відчуття ймовірності початку всесвітнього катастрофічного ядерного безумства було настільки сильним, що багато людей просто не витримували цієї напруги й жахливої прийдешньої перспективи. Люди кидались навіть в абсолютно комічні, як здається сьогодні, крайнощі. Гнітюча й ворожа атмосфера панувала у повітрі.

Протестуючи проти такої ситуації, проявляючи свою громадянську позицію, брати знайшли простий і ефективний загальнолюдський спосіб боротьби з таким станом справ. Склавши листи зі щирими і привітними вітаннями, брати відправили їх у всі кінці світу. У текстах цих листів вони абсолютно не нав’язували ідеї боротьби за мир у всьому світі, лише просили одержувача просто привітати ще кого-небудь подібним чином, хоча б декілька людей...

Ця чудова ідея знайшла відгук  як серед керівників окремих держав, так і серед широкої маси простих людей. З цього часу щорічно 21-го листопада скрізь став відзначатися воістину народний Всесвітній день привітань, день позитивного настрою і радісних емоцій.

Традиції привітання: де і як вітаються

У кожній країні, культурі є певні правила привітання. Деякі привітання настільки незвичні, що викликаю посмішку у представників інших культур.

Найпоширенішим привітанням, як у повсякденному житті, так і на бізнес-зустрічах, є рукостискання. В слов’янських країнах так вітаються зазвичай чоловіки. Якщо люди зустрічаються вперше, то під час рукостискання вони ще представляються один одному.

Вважається, що рукостискання з’явилися ще в первісні часи. Тоді, простягаючи один одному руки, люди показували, що у них немає зброї, що вони прийшли з миром.

В етикеті рукостискань є деякі правила:

– чоловік має першим протягувати руку жінці (хоча дане правило в Англії діє з точністю до навпаки);

– якщо ви сидите, коли вам простягають руку, то вам необхідно припіднятися;

– рукостискання у будь-яку пору року має здійснюватися без рукавичок;

– якщо перед вами людина вища за статусом або старша, дочекайтеся, поки вона протягне руку першою. Рукостискання широко поширене в слов’янській, американській і більшості європейських культур.

Одним із найнезвичніших способів вітань є звичай тибетського народу. Під час зустрічі, чи прощання, молодший за віком тибетець має зняти шапку перед старшим, злегка прихилити голову, ліву руку закласти за вухо і показати язика. Така традиція в культурі даного народу з’явилася дуже давно. Вважається, що показуючи язик, співрозмовник запевняє, що він не одержимий демонами, так як у них чорні язики.

У Тунісі, вітаючись на вулиці, прийнято спочатку поклонитися, піднести праву руку до чола, потім до губ, потім до серця. «Я думаю про тебе, я говорю про тебе, я поважаю тебе» – такий сенс цього привітання.

У Замбії під час вітання люди присідають і плескають у долоні. 

Жителі країни Тонга, розташованої на островах Тихого океану, при зустрічі зі знайомими зупиняються на відстані, хитають головою, тупотять ногою і постукують пальцями.

Один з найцікавіших способів привітання в Кенії. Чоловіки при вітанні танцюють національний танець Адаму. У ньому вони показують всю свою силу і змагаються, хто зможе вище підстрибнути.

Вітаються вони також і з використанням рукостискання, але перед цим чоловіки обов’язково плюють на руку. Причому перший раз плюють на землю, а в другий – на руку. Якщо Ви плюнете тільки один раз і одразу на руку, то висловите таким чином неповагу. Жінки під час привітання виконують пісню і притискають свою долоню до долоні співрозмовника. У племені Акамба в знак поваги до людини при зустрічі й зовсім плюють в обличчя. 

У Таїланді дотримуються своїх традицій. Тайці в знак вітання з’єднують долоні і прикладають їх до голови або грудей. Традиційне вітання називається «вай». Велике значення має відстань між долонями і тілом людини. Чим ближче долоні піднесені до голови або грудей, тим більшу повагу виявляє людина.

У Франції крім звичайних рукостискань, при зустрічі та прощанні в неофіційній обстановці прийнято тричі стикатися щоками, зображуючи поцілунки.

Ескімоси, вітаючи знайомого, злегка вдаряють його кулаком по голові й по плечах.

Жителі Нової Гвінеї з племені вряди-ри, вітаючись, лоскочуть один одного під підборіддям.

Представники африканського народу акамба, що живе на півдні Кенії, на знак глибокої поваги … плюють на зустрічного.

Жителі Республіки Замбії в Центральній Африці, вітаючись, плещуть у долоні і роблять реверанс.

У гренландців немає формального вітання, але при зустрічі вони обов’язково вимовляють: «Хороша погода».

У Ботсвані – невеликій країні на півдні Африки, значну частину території якої займає пустеля Калахарі, традиційне національне «Пула» перекладається як побажання: «Нехай буде дощ!»

У Японії один одному кланяються.

У деяких індіанських племенах досі при зустрічі незнайомої людини прийнято сідати навпочіпки і сидіти так, поки та людина це не побачить. Такий знак демонструє миролюбність. Вам також можуть запропонувати викурити «люльку миру».

Як з'явилося вітання «Слава Україні»

Відомому українському привітанню-гаслу «Слава Україні» за різними історичними свідченнями, вже майже сто років. Воно з'явилося в часи УНР (1918-1920). Так вітали одне одного чорні запорожці – збройна формація армії УНР, яка діяла на теренах України, виборюючи її незалежність.

Також можна знайти інформацію, що за часів ІІ Гетьманату Павла Скоропадського використовували аналогічну фразу «Слава Україні! – Гетьману слава!».

Згідно з істориком Володимиром В'ятровичем, «Слава Україні» ввійшло до українського лексикону у 1920-х роках - задовго до появи ОУН і УПА (і до приходу фашистів та Гітлера до влади теж). Інформаційними просторами блукає уривок з книги Юрія Горліса-Горського, де він пише, що почув цю фразу від кількох повстанців «Холодного Яру» – в них тоді було заведено вітатись «Слава Україні!». А відповідати потрібно було «Україні слава!».

24 вересня 1920 року на Черкащині відбулась нарада холодноярських отаманів, в якій взяли участь командири Степової дивізії та ватажки збройних формувань з інших регіонів. Степова дивізія, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців і розповсюдила вітання «Слава Україні! – Україні слава!».

В нинішньому вигляді гасло з'явилося в «Леґії Українських Націоналістів» (ЛУН) –першій українській націоналістичній організації, що діяла у 1925-1929 і стала однією з організацій-засновниць Організації Українських Націоналістів (ОУН). Коли виникло питання про організаційне вітання, схоже на те, що саме Юрій Артюшенко запропонував використати вітання чорношличників: «Слава Україні! – Козакам слава!». Пропозицію товариство схвалило, але з уточненням – відповідати: «Героям слава!».

І вже потім «Слава Україні – Героям Слава» стали вигукувати українські повстанці. Це було і привітання, і гасло, і побажання, і щось на кшталт паролю-виклику.

Варіанти привітань, притаманні різним регіонам України

В центрі та на сході України віталися «Здоров був», «Здорова була», «Здорові/здоровенькі були». Наразі вживають їх уже здебільшого люди старшого і середнього віку. На Наддніпрянщині до громади також зверталися «Здорові!».

На схід від Збруча над усіма цими вітальними формами часто переважало російське «Здрастуйте», «Здрасте», «Драстє», і навіть коротке «Дрась».

В сільських місцевостях Галичини, коли заставали когось за роботою, казали «Дай, Боже, щастя», у відповідь чують: «Дай, Боже, й вам». Відказують також «Дай, Боже, здоров'я». Загалом по Україні вітанням із зайнятими працею є «Боже помагай» або «Помагай Біг». Раніше воно могло бути тільки побажанням, а з часом стало вітанням.

На заході України по селах досі вітаються «Слава Ісусу Христу», Відповідь – «Слава навіки», «Слава навіки Богу сетенькому!» Крім цього – «Слава Йсу». Варіанти відповідей по регіонах: «Слава на віки Богу», «Слава Богу святому», плюс поєднують «Слава на віки Богу святому».

В народному мовленні досі збереглося «З неділею святою», «Будьте здорові з Новим роком», «Будьте здорові з Василем».

Існує ще безліч унікальних традицій привітання. Скільки народів, стільки й культур привітань. Кожне «здрастуй» індивідуальне і несе в собі особливий, глибокий сенс. Деякі традиції привітання сумні, інші – викликають посмішку. Але, без сумніву, в якій би країні ви не віталися, вітаючи, люди бажають тільки здоров’я, тепла, добра, світла і любові. Як би це привітання не виражалося.

У Євангеліє від Матвія в 5-му розділі 47-й вірш сам Бог відкриває сенс позитивної і життєствердної дії вітань. Вітайте один одного. Вітайте незнайомих вам людей! Це надає тільки сприятливі наслідки, знімає напруженість, відкриває життю не тільки вас, а й тих, кому адресовано ваше привітання! Вітаємо вас!

За матеріалами: www.dilovamova.com, 
myplanet.com.ua, www.depo.ua/ukr/life/istoriya-dnya

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).