В образ кожного героя своєї книги автор вкладає частинку себе, свого життєвого досвіду. І не дивно, що часом прототипами жіночих образів стають улюблені жінки письменників. Саме справжнє почуття, вкладене авторами в своїх героїнь, робить їх такими живими і справжніми, що ми і самі закохуємося в них кожен раз, коли беремо в руки книгу.
На підтвердження цього пропонуємо знамениті жіночі образи, які відомі письменники створили, надихаючись своїми коханими.
Михайло Булгаков і його «Маргарита»
Як і Маргарита, Олена до зустрічі зі своїм «Майстром» була заміжня і жила в достатку - вона була дружиною великого радянського воєначальника Євгенія Шиловського. Але Олена стомилась від цього шлюбу, їй не потрібні було ні гроші, ні положення. І раптом в гостях у спільних знайомих в 1929 році вона опиняється за столом поруч з Булгаковим. Вони відразу закохалися одне в одного і дуже швидко зрозуміли, що це на все життя.
Олена пішла до свого «Майстра» після важкого розставання з чоловіком. У ній письменник знайшов не тільки кохану й вірного друга, але і свою музу, помічницю і біографа, берегиню літературної спадщини.
«Не дивлячись на все, не дивлячись на те, що бували моменти чорні, абсолютно страшні, не смутку, а жаху перед невдалим літературним життям, якщо ви мені скажете, що у мене було трагічна життя, я вам відповім: ні! Жодної секунди. Це було найсвітліше життя, яке тільки можна собі вибрати, найщасливіше», - писала вона в 1950-і роки, вже після смерті Михайла Булгакова.
Марлен Дітріх - Жоан Маду з «Тріумфальної арки» Ремарка
«Тріумфальна арка» - один з найкращих романів Еріха Марії Ремарка, і особливу чарівність йому надає роман німецького хірурга Равика зі співачкою Жоан Маду. Прототипом цієї суперечливої і прекрасної героїні стала знаменита Марлен Дітріх, яку письменник кохав довгі роки і з якою жив в Парижі перед початком Другої світової війни.
Їх любов була яскравою та драматичною. Він написав їй безліч пристрасних листів, які опубліковані окремою книгою. І її можна назвати ще одним романом письменника, можливо, найкращим.
«Мила, дарована Богом. Я думаю, нас подарували один одному, і в дуже вдалий час. Ми до болю зачекалися один одного», - писав їй Ремарк.
Френсіс Скотт Фіцджеральд і фатальна Ніколь з «Ніч ніжна»
У прекрасному, як джаз, романі «Ніч ніжна» Фіцджеральд описав особисту драму, а прототипом головної героїні Ніколь Дайвер стала його дружина - чарівна й химерна красуня Зельда.Френсіс і Зельда були центром світського життя Нью-Йорка. Репортери слідували за ними всюди, встигаючи тільки описувати їх витівки - то проїдуться на даху таксі, то заявляться голими в театр. І в книзі Дік і Ніколь - це блискуча і успішна парочка, яка веде красиве життя, що притягує до себе, як магніт, і закохує з першого погляду.
Але і в житті письменника, і в книзі під цим сяючим фасадом таїлася печаль. Талановита і прекрасна Ніколь Дайвер, як і Зельда в реальному житті, страждала від психічного розладу.
«Зацілована, зачарована» Миколи Заболоцького
Микола Заболоцький славився своїм складним характером і презирливим ставленням до жінок. Любовна лірика йому була чужа. Незважаючи на це, шлюб поета склався досить вдало. Він одружився з однокурсницею Катериною Кликовою - стрункою, темноокою, небагатослівною, яка стала прекрасною дружиною, матір'ю і господинею. «Краща з жінок», - писав про неї Євген Шварц.
Катерина віддавала чоловікові всю себе, допомогла йому пережити ув'язнення і заслання, доглядала після інфаркту, але ні любові, ні турботи особливо не бачила. І раптом, у віці 48 років, вона закохалася в письменника й відомого серцеїда Василя Гроссмана й пішла. «Якби вона проковтнула автобус, - пише син Корнія Чуковського Микола, - Заболоцький здивувався б менше!»
 |
|
З Наталею Роскіною
|
На зміну подиву прийшли жах і розгубленість. Горе привело його до 28-річної Наталії Роскіної - малознайомої жінки-редактора, яка любила його вірші. Але цей зв'язок нікому не приніс щастя. Заболоцького розривали почуття - він був зачарований Наталею, але скоро усвідомив, як любить колишню дружину.
Так і народився цикл ліричних віршів «Остання любов», присвячений дружині Катерині і став одним з найбільш пронизливих в російській поезії. Окремо в ньому стоїть «Визнання» - справжній шедевр. Хоча він вважається єдиним віршем в циклі, який поет присвятив Наталі, є думка, що тут з'єдналися образи відразу обох жінок. До речі, дружина Катерина незабаром повернулася до поета - можливо, вона вперше зрозуміла, що він її дійсно любить.
Джон Толкін і ельфійська принцеса Едіт
 |
| © uspehvgolove |
Джон Рональд Руел Толкін змалював одну зі своїх головних ельфійських героїнь зі своєї дружини, красуні Едіт Бретт - невисокої, чорнявої, тонкої, легкої та музичної. Романтичний юнак закохався відразу, зустрівши її в ранній юності в пансіонаті.
Одного разу в перші роки подружнього життя вони гуляли в лісі, і Толкін потім захоплено писав: «Сонце пронизувало гілки дерев і золотило високі стебла. Волосся Едіт здавалося чорним, як вороняче крило, сірі очі сяяли. Вона чудово співала - і танцювала в сонячному лісі!»
Танець дружини надихнув письменника на створення історії про кохання смертного воїна Берена і ельфійської принцеси Лютіен Тінувіель, яка стала центральною в книзі «Сильмариліон». Берен вперше бачить Лютіен танцюючою в лісових хащах болиголову. Історія Арагорна і Арвен у «Володарі кілець» стала переказом цього пронизливого сюжету і в такому вигляді першою побачила світ.
 |
| © Personbio |
Але ніякі проблеми і негаразди не змогли затьмарити світла цієї юнацької любові, і прекрасна ельфійка Едіт-Лютіень все життя танцювала на лісовій галявині, захованій в серці письменника. «Ми завжди (особливо залишившись одні) зустрічалися на лісовій галявині і стільки раз, рука об руку, йшли, рятуючись від тіні неминучої смерті аж до нашої останньої розлуки», - писав Джон синові після смерті коханої дружини.
Толкін говорив: «Вона була моєю Лютіен - і знала про це». Джон і Едіт прожили разом п'ятдесят п'ять років. На їх могильному камені на кладовищі Волверкот в Оскфорде після справжніх імен можна побачити імена «Берен» і «Лютіен».
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар