Не всі письменники воліли називатися своїм іменем. З тих чи інших причин вони обирали собі псевдоніми. Їх обов’язково треба знати на ЗНО.
Пропонуємо вам перелік псевдонімів тих письменників, чиї твори винесено на незалежне тестування. Матеріал обов’язково стане у пригоді всім, хто буде писати ЗНО з української мови та літератури.
Псевдонім – ім’я, використовуване людиною замість справжнього (даного при народженні, зафіксованого в документах) у тій або іншій публічній діяльності.
Панас Мирний – Рудченко Панас Якович
На походження його відомого прізвища, можливо, вплинуло місто, де народився письменник, – Миргород. У його метриці було написано відразу два прізвища: Мирний і в дужках Рудченко, але практично до самої смерті, крім близьких йому людей, ніхто не знав про те, що Рудченко і Мирний – це одна людина.
Олександр Олесь – Кандиба Олександр Іванович
Олесем його називала дружина. У результаті поет почав друкувати інтимну лірику (а згодом й інші твори) саме під таким псевдонімом.
Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович
У псевдонімі Карпенко-Карий поєдналися імена батька та улюбленого літературного персонажа драматурга – Гната Карого – героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»
Григорій Квітка-Основ’яненко – Квітка Григорій Федорович
Цей літературний псевдонім пояснює сам Григорій:
«Взял себе прозвище по месту жительства; живу на Основе; и так, да буду Основяненко», – писав він в одному з листів.
Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна
Існує декілька версій про походження її псевдоніма. Більшість науковців й літераторів дотримується думки, що він базується на грі звуків і трансформації прізвища:
Марко-вич – Марко-вичка – Марко Вовчок.
Хоча вінницький науковиць Василь Борщевський зауважував:
«Цілком ймовірно, що псевдонім письменниці походить від подільського села Вовчок».
Так, поблизу Немирова є аж два села, що називаються Вовчок! Як відомо, вона у навколишніх селах зі своїм чоловіком записувала від місцевих жителів пісні, казки, легенди. Кілька пісень записано нею у Брацлаві й Тульчині. До цих містечок вона могла потрапити , лише проїжджаючи через обидва Вовчки.
Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович
У своєму дослідженні творчості Нечуя-Левицького, Валер’ян Підмогильний писав, що письменник «псевдонім собі узяв – Нечуй – аби панотець Стефан часом не довідалися… про пустобрьоху, сина-письменника».
Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович
Такий псевдонім Микола узяв собі саме тому, що у душі він був дуже співчутливим, вразливим і хворобливо замкнутим у собі. Не раз його сучасники описували його твори, як дійсно «хвилюючі й трепетні».
Остап Вишня – Павло Губенко
Чому саме такий? Ніхто не знає, мабуть, просто сподобалось таке поєднання слів: тепле, українське, і аж посміхнутися хочеться. Принаймні, так пояснює походження псевдоніма внучка письменника. Ще існує такий варіант:
«Свій вибір псевдоніма письменник пояснював тим, “що плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути».
(О. Слоньовська)
Іван Багряний – Лозов‘ягін Іван Павлович
Псевдонім обрано, як припускають, під впливом захоплення творами Миколи Хвильового – в текстах його улюблений епітет «багряний» виражав революційно-романтичне поривання.
Леся Українка – Косач (за чоловіком – Квітка) Лариса Петрівна
Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч)
Немає коментарів:
Дописати коментар