Хто винайшов велосипед? Іронія відомої фрази «навіщо винаходити велосипед» в тому, що насправді достеменно ніхто не знає, коли власне його винайшли. Справа в тому, що велосипеду в сучасному розумінні передувало безліч винаходів, що мають в основі його конструктивні елементи. В цілому вигляді велосипед вперше в своїх кресленнях намалював великий винахідник Леонардо да Вінчі.
У перекладі з латинської «velox» означає «швидкий», а «pedis» – «ноги». По-справжньому велосипед почав удосконалюватися й набирати популярність з початку XIX століття. Однак, конструкції з колесами, призначені для самостійного переміщення їх людиною, згадуються вже в XV столітті.
Так, Майнінгенска хроніка 1447 оповідає про пристрій, що приводиться в рух водієм. У 1761 році стельмах Міхаель Каслер «проскакав» два кілометри з Браусдорфа (округ Магдебург) в селище Бедру (нинішня назва Браусбедра). Його машина складалася з двох оббитих сталевими обручами дерев’яних коліс, які з’єднувалися лавкою для сидіння. Вага її становила, мабуть, приблизно 125 кілограмів (для порівняння, сучасний велосипед важить в середньому 12 кілограм).
Шлях до сучасного велосипеду був прокладений тільки в 1817 році Людвігом Драйсом. На своєму самокаті довжиною 2,4 метра з 30 дюймовими колесами він запропонував нововведення – кероване переднє колесо. На цій машині Драйс зумів подолати відстань від Лейпцига до Дрездена (111 кілометрів) за 7 годин (а це приблизно 15 км / год.).
Відкриття Мішо остаточно затвердило велосипед. У 1869 році на дорогах Франції було покладено початок велосипедних перегонів. Почали з’являтися нові удосконалення. Якщо до того велосипеди виготовлялися переважно з дерева, то в наступні 10 років колеса одяглися в щільну гуму, а для рам і порожнистих вилок почали використовувати трубки.
У 1870 році англієць Хілман починає продавати перші повністю металеві велосипеди з високими колесами. Розмір переднього колеса, як правило, становив 54 дюйма (сучасних коліс-27 дюймів)
Найважливішим етапом розвитку велосипедної техніки був винахід безпечного велосипеда з двома однаковими колесами не занадто великого діаметру.
Близько 1885 р. Дж. Старлі та В. Саттон, випустили безпечний велосипед «Ровер» з двома колесами діаметром 76 см і ланцюговим приводом на заднє колесо – перший низький велосипед з ланцюговим приводом. Він важив близько 20 кілограмів.
Приблизно в той же час Ч. Лінлі та Дж. Біггс випустили безпечний велосипед «Уіппет» з рамою, яка схожа формою до ромбу (після цього вона стала найбільш поширеною), з фіксованим положенням сідла, педалей і керма. В рамі були передбачені дві пружини для амортизації ударів.
У 1888 році ірландець Денлоп винайшов і випустив у продаж шини, які наповнюються повітрям (пневматична шина). З цього моменту наступає справжній розквіт двоколісного велосипеда. З початку 1890-х років кілька фірм почали виробництво велосипедів з ромбовидними рамами, що складаються з двох трикутників. На всі велосипеди стали встановлюватися пневматичні шини та роликові ланцюги. Зовнішність велосипедів практично сформувалася.
У 1899 році було винайдено зовнішнє перемикання передач, правда, воно сильно відрізнялося від сучасного. У 1915 році на озброєння італійської армії надійшли складні велосипеди Bianchi з телескопічними задніми «пір’ями», листовою пружиною біля каретки та пружинною вилкою. Фактично, це був перший двохпідвісний велосипед.
В кінці XIX- початку XX століття в світі налічувалося близько мільйона велосипедистів. Перші змагання велосипедистів відбулися в Парижі в 1868 році. У 1875 році встановлюється перший світовий рекорд на одну англійську милю (1660 метрів) для високого велосипеда (2 хвилини 55 секунд). У 1876 році було встановлено перший неофіційний світовий рекорд на дальність поїздки (за 1 годину - 25,508 кілометрів). Офіційний рекорд у цьому виді, встановлений в 1893 році французом Дегранжем, становив вже 32,325 кілометрів. В 1893 році на шосейних гонках Відень-Берлін за 32 години 22 хвилини було подолано відстань 591 кілометр.
Зубчасто-ланцюгова передача почала застосовуватися на рубежі сторіч. Вона складалася з ведучої шестерні, з’єднаної з важелями, і відомої, розташованої на ступиці заднього колеса. Сполучені ланцюгом, вони і складали передачу. Спочатку така передача на велосипедах робилася жорсткою. Треба було крутити педалі на кожному подоланому метрі, навіть при спуску з гори. Холостий хід дав можливість не рухати ногами, якщо під час переміщення не вимагалося додаткового зусилля.
За допомогою заміни ведучої або відомої шестерні можна було регулювати передавальне співвідношення, що відкривало шлях до зміни швидкостей. Надалі маточину заднього колеса стали виготовляти так, щоб ліворуч і праворуч на неї можна було нагвинчувати зірочки-шестерні різного розміру. Завдяки цьому з’явилася можливість, підкручувати заднє колесо, здійснювати заміну передачі.
Велосипедні вузли та деталі за останні 30 років значно вдосконалилися. Багато частин, такі, як кермо, рульова колонка, вали, обода, педалі, шестерні, втулка, гальма, виготовляються сьогодні з легких металів. Гнучкі велосипедні шини (або трубки) завдяки значному поліпшенню дорожного покриття стали легше.
Розробка безпечного велосипеда і його надзвичайна популярність в 1890-х роках спричинили багато соціальних змін, зокрема зміни в жіночій моді – з’явилися жіночі брюки для велосипедних прогулянок, і в жіночій свободі – стали звичайними велосипедні прогулянки в чоловічій компанії без нагляду батьків і родичів.
В даний час велоіндустрія не стоїть на місці. Ми стаємо свідками появи нових видів велосипедів – пляжних велосипедів, зимових велосипедів, «растайбайків», велосамокатов. Всесвітньо відомі виробники автомобілів (BMW, MERCEDES-BENZ, PEUGEOT, VOLKSWAGEN) стали випускати велосипеди під своєю маркою.
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар