Юридична освіта та юридична професія були популярні в усі часи. Завжди вважалося престижним віддати свою дитину у навчальний заклад вивчати право, іноді всупереч її бажанням.
Часто людина сама йшла освоювати юриспруденцію та згодом розуміла, що професія юриста її не приваблює та її призначення зовсім в іншому, а деякі – просто суміщали юридичну та іншу вподобану діяльності.
Проаналізувавши життєві шляхи найвідоміших літераторів, можна знайти не одне цьому підтвердження. Блог "Библиомир-ОК" підготував огляд біографій деяких відомих митців, які намагалися стати юристами, а стали письменниками. Ми розділили цей цікавий матеріал на декілька частин і пропонуємо спершу дізнатись про плеяду юристів-невдах французів, які стали блискучими письменниками.
Франція
Син суддівського чиновника, Вольтер навчався спочатку в єзуїтському коледжі латині та іншим предметам. У мріях батька він мав стати юристом, але замість права обрав літературу. За це і постраждав: за сатиричні віршики на адресу регента та його доньки він опинився в Бастилії, вийшов, потім потрапив удруге. На цей раз за чужі вірші. Був звільнений за умови від’їзду за кордон; поїхав в Англію, де прожив три роки, вивчаючи її політичний устрій, науку, філософію та літературу.
В 1746 році Вольтера було призначено придворним поетом та історіографом. Але він посварився з мадам Помпадур і знову виїхав. Його швейцарський маєток став місцем паломництва інтелігенції, а багато європейських монархів пишалися дружбою з ним.
Видатний комедіограф Франції та усієї Європи, творець класичної комедії Жан-Батіст Мольєр після закінчення коледжу у 1639 році успішно склав іспити в Орлеані й почав вивчати право. Але юридична кар’єра його не приваблювала і згодом він став театральним актором.
Французький романіст, який написав відомий роман «Мадам Боварі», Гюстав Флобер також невдало закінчив навчання на факультеті права у Парижі. Провчившись 3 роки, він, не бачачи себе у майбутньому юристом, кидає навчання.
Можливо, найвідомішим французьким юристом-невдахою, який став геніальним письменником, був Оноре де Бальзак. Після навчання у Вандомському коледжі юний Оноре в 1816 році вступив у Паризьку школу права, яку закінчив через три роки.
Юридичну практику Бальзака можна рахувати відносно багатою. Ще будучи студентом, він протягом двох років працював в конторі адвоката Жан-Батиста-Гійоне де Мервіля, якого потім у своїх творах увіковічнив під іменем Дервіля. Одразу після практики у адвоката батьки віддають молодого Бальзака під егіду нотаріуса Пассе, з яким його сімейство перебувало у дружніх відносинах. В плани сім’ї входило, що Бальзак стане спочатку компаньйоном нотаріуса, а потім – після смерті Пассе – спадкоємцем всієї контори.
Але саме в 1819 році молодий юрист зненацька заявляє батькам, що він не хоче бути ні адвокатом, ні нотаріусом. Він буде письменником! І вже в травні 1820 році відбулося читання його першої п’єси «Кромвель», яка слави йому не принесла.
В наступні роки Бальзак під псевдонімом пише низку романів, а також невдало намагається стати успішним видавцем. І тільки в 1829 році видає вперше під власним ім’ям роман «Шуани», потім наступні твори «Сцени приватного життя», роман «Еліксир довголіття», що зробили його по-справжньому відомим.
Досвід юриста допоміг Бальзаку в його творчості. В багатьох його творах геніально описано роботу та побут адвокатів та нотаріусів. Серед найбільш відомих таких творів звертаємо увагу на повісті «Полковник Шабер» та «Шлюбний контракт».
Не можемо не навести геніальну фразу, яку письменник вклав в уста адвоката Дервіля, одного з головних героїв повісті «Полковник Шабер»:
«Знаєте любий друг, ... представники трьох професій в нашому суспільстві – лікар, священик та юрист - не можуть поважати людей. Не дарма вони ходять у чорному, це траур по всім доброчинностям і по всім ілюзіям. І найбідолашніший з цих трьох – це повірений... Ми, повірені, бачимо одні й ті ж низькі почуття, нічим не пом’якшувані; наші контори – стічні канави, очистити які не під силу людині».
Серед інших видатних французьких поетів та письменників, які не стали юристами, назвемо ще декілька (далеко не всі) імена.
Всесвітньовідомий казкар Шарль Перро писав також вірші та критичні есе. Біографи погоджуються з тим, що він був юристом, проте, про саме цю його діяльність відомо дуже мало. Королівський чиновник, Шарль Перро лише коли йому було під 70 років вперше опублікував написані ним казки, які принесли йому невмирущу світову славу: «Попелюшка», «Синя борода», «Кіт у чоботях», «Червона шапочка» та багато інших.
Прикметно, що Перро навіть не підписав казки своїм іменем, побоюючись насмішок оточення. Тому першу збірку казок високий французький посадовець підписав ім’ям свого сина. В ХХ сторіччі це викликало дискусію щодо авторства казок.
Шарль-Луї де Монтеск'є – письменник, правознавець і філософ, автор роману «Перські листи», статей з «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», праці «Про дух законів» (1748), прихильник натуралістичного підходу у вивченні суспільства.
Проспер Меріме закінчив курс юридичних наук в Парижі та був призначений секретарем графа Д’арту. Вивчив російську мову, щоб в оригіналі читати твори Пушкіна і Гоголя. Одним з найвідоміших творів Меріме стала новела «Кармен».
Жюль Верн під великим тиском батька-адвоката з вимогою успадкувати його професію, починає вивчати юриспруденцію в Нанті. Продовжує навчання у Парижі, далі отримує ступінь ліценціата права.
Він влаштовується на службу до нотаріальної контори, але ця робота не залишає йому часу, щоб писати, і він незабаром кидає її. На нетривалий час він влаштовується банківським клерком, а у вільний час займається репетиторством зі студентами юридичного факультету.
Марсель Пруст – один з найбільш визначних письменників та філософів ХХ сторіччя. Вчився на юридичному факультеті Сьорбони, проте курсу не закінчив. Основним твором є роман «В пошуках втраченого часу».
Марсель Ален. Перед тим, як стати журналістом та письменником, вивчився на юриста. Декілька поколінь радянських і пострадянських дітей та дорослих десятки разів дивилися кожну серію про феноменально популярного розбійника Фантомаса.
Фільм було знято за мотивами циклу романів, які були написані Марселем Аленом – французьким письменником та журналістом, який багато своїх творів написав у співавторстві з П’єром Сувестром. Він був надзвичайно плідним: написав одноосібно та у співавторстві більше 400 романів.
Бернард Вербер – найпопулярніший письменник у Франції, його книги розійшлися на батьківщині письменника більш ніж 5-мільйонним тиражем, в два рази більше примірників було продано за кордоном. Романи Вербера перекладені на 30 мов світу.
Бернард Вербер народився в Тулузі в 1961 році. В університеті вивчав право, спеціалізувався в галузі криміналістики, це дало йому теми для майбутніх детективів. У 1982 році вступив у Вищу школу журналістики. Саме в цей час відкрив для себе Айзіка Азімова, Філіпа Діка й Херберта – письменників, які багато в чому сформували його світогляд, спонукавши звернутися до жанру, який традиційно вважався вотчиною англійців: з'єднанню елементів наукової фантастики, пригодницького роману та філософського есе.
Продовження в наступній статті.
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар