Яка історія виникнення свята?
Свої витоки свято Івана Купала бере ще з часів язичництва. У наших предків слово «купала» мало дуже багато значень, але зазвичай його використовували як загальну назву для очисних ритуалів та обрядів, які проводились у відкритих водоймах.
Існує версія, що свято Івана Купала пов’язане з язичницьким божеством — Купалом, однак, в язичницькому пантеоні насправді такого божества не було. Купало з’явився внаслідок непорозуміння: літописець з густинського монастиря, знаючи про купальські ігрища, прийняв назву свята за ім’я язичницького бога. Тож Купало, як язичницьке божество, з’явився вперше лише в XVII столітті в Густинському літописі, а пізніше ця помилка була переписана іншими дослідниками слов’янської міфології.
Тож до прийняття християнства свято Купала становило собою обрядове народне зібрання під час найвищого сонцестояння і було присвячене сонячним богам — Ярилові, Дажбогу, Сварогу та ін. А головними обрядовими дійствами були масові купання (ритуальне очищення), стрибки через вогнище й залицяння молоді.
Та після прийняття християнства на Русі (988 р.) церква почала активно виступати проти язичницьких свят і замінювати їх християнськими. А з огляду на те, що наші предки, не зважаючи на осуд церкви, продовжували дотримуватися язичницьких звичаїв, було вирішено деякі народні традиції наповнювати новим смисловим змістом.
Винятком не стало і свято Купала, обрядову частину якого було приурочено до дня народження (Різдва) Іоанна Хрестителя, який охрещував людей у водах Йордану.
Варто зауважити, що хрещення Іоанове було також символом очищення: як тіло омивається та очищається водою, так і душа людини, яка кається, буде очищена Спасителем від усякої гріховної скверни.
Так свято Купала перетворилося на день Івана Купала, який відзначається щорічно 7 липня (24 червня за старим стилем).
До речі, святкування в цей день відбувається не тільки в Україні, але також у Польщі, країнах Прибалтики.
Які традиції та обряди існували в цей день?
З давніх-давен день Івана Купала супроводжується різними ритуалами, обрядами, традиціями і повір’ями.
З ранку в цей день було прийнято купатися в річках і озерах, щоб очистити душу і тіло від усякого зла, зцілитися і придбати гарне здоров’я. За народними віруваннями, вранці цього дня купається навіть сонце. Разом з тим, багато людей вважали, що краще у воду не заходити в такий містичний день, бо може потягнути на дно водяник.
Напередодні свята хлопці встановлювали на вигоні обрядове дерево, а дівчата прикрашали його вінками, стрічками та квітами.
Для обрядового дерева найчастіше обирали вербу і називали її Мареною, Купайлом, Купайлицею або гільцем.
Біля обрядового дерева розкладали вогнище — обов’язковий атрибут купальської ночі, пов’язаний із культом сонця. До речі, стрибки через багаття — одна з найбільш відомих традицій цього свята, що збереглася й понині. Такі вогнища вважалися очисними: люди водили хороводи навколо вогню і стрибали через нього, вірячи, що він наділяє людину здоров’ям і силою. Пізніше молодь почала перескакувати через вогнище парами, взявшись за руки, і загадувати: якщо руки не роз’єднаються, то хлопець і дівчина поберуться.
Необхідно зауважити, що іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб вберегти тварин від хвороб. Також люди вірили, що якщо в ніч на Івана Купала в багатті спалити сорочку хворої дитини, вона одужає якнайшвидше.
Іноді з пагорбів пускали у воду запалене колесо — символ сонця, його земне уособлення.
Молоді дівчата, які ще не зустріли свого судженого, на свято Івана Купала ворожили на кохання. Вони плели вінки з польових квітів і трав, ставили на них запалені свічки, і пускали такий вінок у воду, загадуючи про нареченого: з якої сторони він прийде і чи прийде взагалі цього року.
Вважалося, що якщо вінок одразу ж йшов на дно, то, на жаль, коханий розлюбив дівчину. Якщо ж вінок приставав до берега і не рухався, у цьому році дівчині на весілля розраховувати не варто. А якщо вінок поплив далеко і свічка на ньому не згасла, дівчину чекала зустріч з нареченим і щасливе довге життя.
За повір’ями, в Купальську ніч не можна було спати, так як саме в цю ніч вся нечисть (лісовики, русалки, домовики, водяники та ін.) виходить зі своїх «темних» місць.
До слова, звичаї Івана Купала пов’язані не тільки з вогнем і водою, але також і з травами. Квіти і трави, зібрані на це свято, сушили та берегли. Такі трави вважалися цілющими, ними обкурювали хворих, проганяли всяку нечисть і використовували для інших обрядів.
Але наші предки вірили, що тільки зібрані до світанку у купальську ніч трави і квіти можуть мати магічну силу.
Головною купальською травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої в ніч на Івана Купала йшли шукати найсміливіші юнаки. Вважалося, що тільки раз на рік, у купальську ніч, з’являється ця вогняна квітка на одну мить, і тому, хто заволодіє нею, дарується чарівна сила розуміти мову птахів і звірів, лікувати хворих і вміння знаходити скарби.
Закінчувалося свято обрядом урочистого спалення Купайлиці з піснями й радісними вигуками.
Як ми бачимо, у колі річних свят Купало було одним з найважливіших для наших предків, тож відзначалося урочисто. Українці раділи цьому дню й вірили, що купальські обряди допоможуть їм захистити свій дім і близьких, зміцнити здоров’я і попросити у долі щастя.
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар