Чому не можна фотографувати у музеях?

Чи не кожен любитель експонатів стикався з цією забороною. Дехто пояснює її турботою про інших відвідувачів, яких може відволікати яскраве світло, або забобонами музейних хранителів. А як воно насправді?

Повна заборона на використання камер цілком зрозуміла. Якщо всі почнуть ділитися фотографіями, викладати в Мережу, хто ж буде ходити в музеї? А ось заборона на зйомку зі спалахом викликає запитання.

• Одна з версій - спалахи відволікають співробітників і відвідувачів. Першим вони заважають стежити за порядком, другим - зосередитися на експонатах і перейнятися атмосферою. І дійсно, важко розгледіти і оцінити витвір мистецтва, якщо тебе постійно сліплять з усіх боків і просять відійти, щоб отримати потрібний ракурс.

• Друга версія - спалах негативно впливає на експонати. Багато років це вважалося міфом, який не могли довести чи спростувати. Тому музеї просто перестраховувалися. І, як виявилося, не даремно.

У ксенонових ламп, які використовуються у спалахах, є ще одне призначення. Саме їх використовують у лабораторних випробуваннях для передчасного «старіння» предметів. Скажімо, на ринок виходить новий продукт і виробник гарантує його збереження протягом 50 років.

Якби тести проводилися в реальних умовах, то нам довелося б десятиліттями чекати нових винаходів. Тому використовуються спеціальні процеси, що прискорюють зношеність, і дозволяють за лічені дні подивитися, як виглядатиме предмет через 20 років експлуатації. Незмінним учасником подібних випробувань є ксенонове світло.

Під впливом світлових спалахів змінюється колір деяких пігментів і навіть структура зовнішнього шару об'єкту випробувань. Уявіть, як зміниться вираз обличчя «Мони Лізи», якщо її залишити на сонці кілька днів?

Зрозуміло, один спалах не заподіє шкоди. І навіть десять чи сто. Але уявіть мільйони спалахів фотокамер на рік, вплив яких можна порівняти з одним днем, проведеним на спекотному пляжі. Вже через кілька років зміни будуть помітні неозброєним оком. Тому, наступного разу, коли побачите в музеї знак, що забороняє фотографувати зі спалахом, пам'ятайте, що це не чиясь дурна забаганка.

Державний музей Голландії, що називається Rijksmuseum, провів цікаву акцію. Дирекція культурного закладу запропонувала своїм відвідувачам прибрати фотоапарати і телефони, а замість того, щоб знімати твори мистецтва, малювати їх.

Адміністрація музею справедливо зазначає, що коли людина щось малює, не має значення, професійно або аматорськи, вона звертає увагу на всі незначні деталі й нюанси. Таким чином, відвідувач зможе стати ближчим до автора твору, до його думок та ідей, глибше зануритися в створений художником світ.

Всім бажаючим гостям Rijksmuseum на вході видавалися олівці та блокноти для нового формату знайомства з мистецтвом.

В Rijksmuseum дозволено фотографувати експонати. Однак в Музеї Ван Гога, який також розташований в Амстердамі, знімати категорично заборонено. Якщо вас застукають при спробі зняти «Зоряну ніч» або будь-яке інше творіння голландського майстра, може скластися конфліктна ситуація.

На деякий період на прохання відвідувачів дирекція музею вперше за всю його історію дозволила фотографувати, але, врешті-решт, заборона повернулася. Причиною тому стало роздратування, яке відчувають гості, що насолоджуються мистецтвом без техніки.

Згідно з офіційною статистикою, за рік Музей Ван Гога відвідують майже 1,5 мільйона осіб, серед яких переважна більшість - туристи їз різних країн. У будь-яку пору року зали музею заповнені сотнями любителів Ван Гога.

І дійсно, некомфортно вивчати полотна художника і в повній мірі насолодитися моментом, коли навколо ходять люди, що роблять селфі на тлі шедеврів... Адміністрація цього музею дозволила робити знімки тільки на тих просторах, де не виставлені експонати.

Згідно з результатами дослідження психології відвідувачів музеїв, ті, хто використовує камеру, запам'ятовує менше деталей і через деякий час у нього залишаться смутні спогади про відвідування культурної установи.

«Коли ви натискаєте на кнопку, ви посилаєте сигнал своєму мозку, що говорить до нього: «Я тільки що доручив цю справу зовнішньому виконавцеві, і камера буде пам'ятати це для мене». Фотографії - це трофеї. Ви хочете показати людям, де ви були, замість того щоб сказати собі: «Це важливо, я хочу це запам'ятати», - цитує The Аrt Nwspaper психолога Лінду Хенкель з Ферфілдського університету в США.

За матеріалами: tursvit.info, artoblaka.ru

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).