GrabThis!!
-->

вівторок, 13 листопада 2018 р.

Ґудзик-пудзик розгойдався, або Всесвітній День ґудзиків

Щорічно 16-го листопада відзначається дуже цікаве свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають, професійні кравці та їх уважні клієнти – «Всесвітній День ґудзиків». Сьогодні на сторінках нашого Меню ми розповімо цікаві факти з життя цього елемента одягу.

Всесвітній День ґудзиків був заснований американською організацією National Button Society, в 1938-му році, в XX столітті. Деякі з нас іноді навіть не помічають, який є важливий для нас цей елемент нашого одягу, але ж без нього було б все набагато складніше.

Про ґудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі «на щастя» або й збирає цілу колекцію.

Так, приміром, герой роману Юрія Винничука «Цензор снів» мав таке велике захоплення - він потайки відрізав ґудзики з одягу відомих людей, пришивав до них папірчики із написом, кому цей ґудзик належав і коли було його знайдено та тримав свою колекцію у пуделочку (в коробочці), якою вельми пишався.

Що не кажіть, а без ґудзиків було б сутужно. Щоправда, у давні часи також якось обходились і без них: одяг шнурували, окремі деталі зв'язували, закріпляли шнурівками, шпильками, брошками. В ті часи гудзик був привілеєм багатих і часто виконував більше декоративну функцію, а також демонстрував статус власника. Адже відомо, що прародичами усіх ґудзиків були брошки.

Тепер окрім шнурочків та шпильок часто пришивають замки, липучки, гаплики, кнопки, люверси тощо. Та все ж ґудзики ще довго слугувтаимуть нам і будуть не тільки для користі, а й для краси.

Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз – виключно для прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурування, вироби з рослин і кісток тварин. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративну функцію, але й мав цілком певне інформаційне значення.


Цікаво про Ґудзики

Музей ґудзиків в м. Бішопвіль, 
Південна Кароліна, США 
(Buttons museum)
- Ґудзики колекціонують приватні особи, зокрема шанувальники історії моди, та є чимало унікальних екзамплярів і в музеях світу. Зокрема - у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії.

- Одна з найбільших приватних колекцій, вважають, належить американцю Стівенсу, що проживає в містечку Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати ще в 1983-му році. За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100.000 примірників) зібрали в іншому американському місті - Нью-Джерсі.

- Слово «ґудзик» за походженням пов'язане з праслов'янським *guzъ («вузол», «шишка», «ґудзь»). І справді, ще 150 років тому ґудзики були такими важкими і об'ємними, що нагадували шишку з ялини.

Музей ґудзиків 
в м. Баден-Вюртемберг, 
Німеччина (Museum of Buttons)
- Ґудзики вважали великою цінністю і передавали у спадок. Ґудзики виготовляли не лише зі срібла, а й з дорогоцінних каменів і перлів.

- У Єгипті, Греції, а пізніше  –  у Римській імперії ґудзики не були в моді. Для скріплення одягу служили заколки – фібули. Виготовляли фібули і в Україні, як запозичення від античного світу.

- Понад сто років тому в Англії існував кумедний звичай: дівчатка змалку починали збирати найкрасивіші гудзики на струну або міцну нитку. Коли кількість ґудзиків дорівнювало 999, дівчата вірили, що зустрінуть свого судженого.

- Наші прабабусі любили бавитись великими ґудзиками на 4 дірки. Крізь них вони пропихали міцні нитки, скручували їх і розтягуючи та стягуючи руками, утворювали приглушений свистячий звук, ніби біля вуха сидів цвіркун. Найбільшим мистецтвом було якнайдовше крутити нитку і не збитися. А вже потім з'явилась схожа забавка йо-йо.

Пам’ятник гудзику
в Монреалі, Канада
- Багатьох цікавить, чому ґудзики на чоловічих сорочках пришиті справа, а на жіночих - зліва? Так от, відмінність між чоловічими і жіночими сорочками з'явилася ще в XIII столітті, коли винайшли самі ґудзики. Багаті жінки мали прислугу – дівчат, які кожен день їх одягали.

Саме тому на жіночих сорочках ґудзики на лівій стороні: щоб служниці було зручніше їх застібати (якщо врахувати, що більшість людей – правші). У той час як чоловіки одягалися самі, тому ґудзики зробили на правій стороні, щоб їх зручніше було застібати самостійно.

- В сучасному світі всі види ґудзиків популярні. Зокрема: Ґудзик-цурочка (продовгастий, з петелькою); ґудзик з 2-4 наскізними отворами; джинсовий ґудзик – прикріплюється до одягу за допомогою ніжки-заклепки; в'язаний ґудзик – гачком з вовняних ниток; пуговиця – мідяний ґудзик з вушком для оздоблення табівок; запонка – застібка для манжетів, схожа на ґудзик; кнопка – ґудзик-заскочка з двох асиметричних елементів тощо.

Пам’ятник гудзику
в Києві, Україна
- Виготовляють скляні, дерев'яні, пластмасові, з коштовним камінням, перламутрові, металеві, кістяні, комбіновані, шкіряні, керамічні...

- Примітно й те, що ґудзики для одностроїв були відзнакою чину і приналежністю до певного ряду військ.

- Ґудзики з державним гербом «Тризуб» були введені в Українській Галицькій Армії 30 квітня 1919 року, а війську УНР у травні 1920 року.


Але який же День ґудзиків без «ґудзикових» книг?! Добірку книг з «ґудзиковими» назвами можна переглянути ТУТ.



За матеріалами: korali.info, www.tk-furnitura.com.ua



Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...