Тема катастрофічних епідемій у світовій літературі

Епідемія коронавируса привела до масової популярності роману «Чума» - широко відомого твору Альбера Камю. Видатний французький письменник, нобелівський лауреат з літератури, описує в ньому колоніальне місто Оран, охоплене смертельною хворобою, яка стає випробуванням для його жителів - перевіряючи на міцність їх особисті моральні якості, людську солідарність і звичайний здоровий глузд.

Ця книга була написана в 1944 році, і критики розглядають її сюжет як алегоричне зображення наступу на Європу фашизму. Однак вона в подробицях розкриває хроніку поширення епідемії, передає психологічний стан людей, які опинилися в її епіцентрі. І це викликає зрозумілий інтерес у наляканих коронавірусом європейців. Камю читають у Франції, Іспанії та Італії, де всього за один місяць «Чума» злетіла в рейтингах продажів ще з сімдесят першого на третє місце. І піднялася б на самий верх, якби в країні не закрили книжкові магазини.

Важливо пам'ятати: історія завжди повторюється, хоча новим поколінням здається, що вони переживають особливий, неповторний і унікальний досвід. Смертельний мор приходив на наші землі так часто, що подібні випадки не фіксуються в шкільних підручниках - за винятком «іспанки» й «чорної смерті». Однак ми цілком можемо дізнатися про них з численних літературних джерел.

Тема катастрофічних епідемій є магістральною для європейської та світової культури. Плутарх описував знамениту афінську чуму, яка, швидше за все, була спалахом черевного тифу і забрала життя Перикла. Гален розповідав про Антонінову чуму в Римі, чиї симптоми дозволяють надійно впізнати віспу. А Джованні Боккаччо побудував сюжет «Декамерона» навколо втікаючих від епідемії флорентійців, які сховалися від неї на заміській віллі.

Томас Манн, «Зачарована гора»

Стівен Кінг, «Протистояння»

Ця традиція чітко простежується аж до кінця ХХ століття. Томас Манн продовжив її в романі «Зачарована гора», розповідаючи про рефлексуючих пацієнтах туберкульозного санаторію в альпійських горах Давоса. Стівен Кінг описав в книзі «Протистояння» пандемію вирвався з американської військової лабораторії грипу - який потім поширили за допомогою дисидентів на територію СРСР і Китаю. А в нинішньому, новому столітті тематика епідемій перекочувала в інші жанри маскульту - гостросюжетні блокбастери, комп'ютерні ігри та серіали.

Все це відображено в спадщині українських класиків. «Я мав намір провести зиму в Італії. Але в Італії бушувала страшна холера; карантини покрили її як сарана. Я зустрічав тільки втікших звідти італійців, які від страху в масках проїжджали свою землю», - писав в 1836 році Жуковському Микола Гоголь, який мандрував по Європі й поспішав сховатися від мору у Франції.

Ілля Еренбург, «Трест «Д.Е»

А через майже сто років тему італійської епідемії розкрив уроджений киянин, а згодом - москвич Ілля Еренбург. У своїй фантастичній книзі «Трест «Д.Е» Історія загибелі Європи» він розповів про спровокований імперіалістами мор, завезений на багатостраждальні Апенніни.

«На транспорті «Реджина Елена»... було помічено декілька випадків однорідних захворювань.Хворих ізолювали, але ця розумна міра, на жаль, не принесла бажаних результатів. «Реджина Елена» прибула в Бріндізі 12 березня. Через тиждень, тобто 19 березня, епідемія нової хвороби лютувала в Бріндізі. Звідти Чикита перекочувала спочатку в Неаполь, а потім, в кінці березня, і в Рим», - писав Еренбург, явно натхненний епідемією «іспанського грипу». За іронією долі, це дуже нагадує нинішню динаміку поширення коронавируса.

Тарас Шевченко, «Чума»

Про епідемії писав і Тарас Шевченко. У 1848 році він складає похмурий вірш «Чума» - описуючи «моровую пошесть» в українському селі, від якої рятувалися в добровільному карантині залякані селяни.

Чума з лопатою ходила,
Та гробовища рила, рила,
Та трупом, трупом начиняла
Чи городом, чи то селом,
Мете собі, як помелом
Весна. Садочки зацвіли,
Неначе полотном укриті,
Росою божою умиті,
Біліють. Весело землі:
Цвіте, красується цвітами,
Садами темними, лугами.
А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть.

Александр Пушкін, «Бенкет під час чуми»

Цікаво, що, на думку літературознавців, Тарас Шевченко відчув на собі вплив пушкінської п'єси «Бенкет під час чуми», опублікованій в 1832 році. А Олександр Сергійович, в свою чергу, переклав на російську фрагмент з п'єси шотландського поета Джона Вільсона «Чумне місто», присвяченій епідемії в Лондоні. Пушкін працював над поетичною п'єсою в Болдіно, перебуваючи під враженням холерного мору 1830 року - який привів тоді до знаменитих холерних бунтів в Севастополі та Петербурзі.

Джерело

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).