GrabThis!!
-->

середа, 18 липня 2018 р.

10 екранізацій книг, які ненавидять їх автори

Суперечки про те, що краще – фільм або книга, не вщухають з дня першої екранізації. Але зіткнення рядових фанатів кінематографу і шанувальників друкованого слова виглядають дріб'язковою сваркою, коли в бій вступають професіонали своєї справи. 

Письменники незадоволені екранізаціями завжди, різняться тільки причини: одних хвилює зміна філософії, іншим замалий гонорар. 

Хто ж ті автори, які з радістю б забили цвяхи в труну культових режисерів? Ми заглибилися в це питання і дізналися, що деякі просто не терплять, коли на великому екрані «показують» їх книгу. Зустрічайте 10 сповнених ненависті класиків:

1. Ернест Хемінгуей «По кому дзвонить дзвін» (1943)


Привід: зміна філософії. 

Старий Хем з різним ступенем ненависті і презирства ставився до всіх фільмів, знятих за його книжками (хоча письменник за життя встиг побачити далеко не найгірші з них). Але особливу нелюбов він відчував до найпершої екранізації – «Прощавай, зброє» 1932 року. Хемінгуея обурило те, як кіностудія Paramount спотворила тему і ідею його твору, звівши нанівець коментарі про безглуздість війни і перетворивши історію в прилизану мелодраму. А Ернест Хемінгуей на кожне нове голлівудське псування свого роману лише посміювався в бороду. Відомо, що ставив він їх невисоко.

Однак публічно висловив свою думку лише одного разу, коли в 1943 році намагався заборонити прокат «По кому дзвонить дзвін» у своєму рідному Арканзасі. Притому, що з усіх екранізацій Хемінгуея, дійсно жахливих, ця, мабуть, найкраща. 

2. Ентоні Берджес «Механічний апельсин» (1971) 


Привід: 21 розділ роману проігноровано Кубриком 

Перед тим, як наступити на улюблений мозоль Стівену Кінгу, Кубрик, відмінно розбирався в літературі, і взагалі – «найлітературніший» режисер, отримав тиху, але болючу догану від Ентоні Берджеса. Берджес не просто зненавидів кубриківский «Механічний апельсин». Він зненавидів його концептуально: точку зору Берджеса на фільм Кубрика досі наводять як приклад, який демонструє відмінність кіно від літератури в гірший бік. 

3. Станіслав Лем «Соляріс» (1972) 


Привід: творчі розбіжності. 

Найбільше обурювало Лема, звичайно, те, що екранізувати футуристичний «Соляріс» взявся традиціоналіст: «Тарковський у фільмі хотів показати, що космос дуже неприємний, а от на Землі – прекрасно. Але я ж писав і думав зовсім навпаки!».

Ще до того, як почалися зйомки, письменник уже зненавидів фільм Тарковського: Лем провів шість тижнів в Москві, обговорюючи з режисером концепцію фільму, жахливо з ним посварився, обізвав дурнем і поїхав додому, залишивши Тарковського робити з Соляріса «що йому заманется». 

Мрії Лема побачити другу «Космічну одіссею 2001» з хорошими спецефектами не судилося збутися не тільки на Сході, але й на Заході: версію Стівена Содерберга письменник навіть не подивився, обмежившись розгромними рецензіями критиків. 

4. Кен Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі»(1975) 


Привід: мало відомий. 

Це зараз журналісти готові носитися за британським фріком, щоб увічнити у своїх ЗМІ ще одну порцію образ на адресу Зака Снайдера, а в 70-х думка авторів про екранізаціяю їх творів нікого особливо не цікавила. Автори були мужніми, скромними людьми: вони отримували гонорар за фільм, і тихо заливали свою ображену гордість у якомусь паршивому барі. 

Ось і точка зору Кена Кізі на фільм Мілоша Формана так і залишилася б таємницею, якби у розмові з Чаком Паланіком письменник не обмовився, що завжди ненавидів цей фільм. Про це Паланік поспішив повідомити в передмові до знаменитого роману. Дізнатися думку Кізі в подробицях вже не можна: у 2001 році письменник помер. 

5. Стівен Кінг «Сяйво»(1980) 


Привід: незадоволені режисерські амбіції. 

Кінг так зненавидів фільм Кубрика, що в якості альтернативної версії «Сяйва» сам спродюсував телесеріал – нічим не примітне видовище, в якому, однак, зроблено «все за правилами». До цих пір маючи зуб на кінокласика, Кінг при цьому цілком лояльно ставиться до інших, відверто посередніх, екранізацій своїх романів. 

У 1986-му письменник вирішив показати світу як повинен виглядати зразковий «фільм по Кінгу» й сів в режисерське крісло сам. Результатом стало «Максимальне прискорення» – нещадний треш 80-х про оскаженілі вантажівки. 

6. Уінстон Грум «Форрест Гамп»(1994) 


Привід: автору не заплатили і не згадали на оскарівській церемонії. 

Власне, до 90-х років невиплата зарплати залишилася єдиною поважною причиною, із-за якої письменник міг зненавидіти екранну версію свого роману: творчі розбіжності з Голлівудом залишилися в минулому і хвилювали лише чесних шістдесятників, самовпевнених упертюхів типу Кінга, чи британських друїдів, як Алан Мур, від яких мало чого залежало. 

Незважаючи на збори в 600 мільйонів доларів і 20-мільйонний гонорар Тома Хенкса, продюсери «Форрест Гамп» мали нахабство заявити письменникові Уінстону Груму, що фільм збитковий, не виплатили автору ні цента і навіть не згадали на оскарівській церемонії, де фільму вручили шість статуеток. 

Єдиний позитивний підсумок – Грум відмовився продавати права на другий роман, так що сиквела «Фореста Гампа» не передбачається. 

7. Енн Райс «Інтерв’ю з вампіром» (1994) 


Привід: не задоволення акторським складом фільму. 

У 90-х письменники були вже досить розумні, аби скорчити кислу міну з нагоди неминучою екранізації свого бестселера, а відразу після її прем’єри поміняти вираз обличчя на прямо протилежний.

Так, Енн Райс, заручившись підтримкою численної армії фанатів, цілий рік вела галасливі бойові дії проти «Інтерв’ю з вампіром», вимагаючи поміняти Тома Круза на Рутгера Хауера. Після прем’єри, проте, зброю було складено, Круз виявився «красунечкою», а фанатам залишилося проковтнути пігулку і здатися на милість голлівудському маркетингу. 

8. Анджей Сапковський «Відьмак» (2001) 


Автор прославився на весь світ циклом романів про відьмака Геральта з Рівії. Наскільки популярною стала польська франшиза, можна судити з того, що на її основі створили не тільки фільм, але і модну гру. 

У 2001 році з'явилося польське кіно «Відьмак». Режисурою займався не останній в Польщі кінохудожник Марек Бродський. Коли у автора запитали думку про екранізацію, він не побажав відповідати, мотивуючи це тим, що: «Зараз піст. Польський католик, шляхтич не може лаятися матом в піст!» 

9. Дж.Р.Р. Толкін «Володар кілець» (2001, 2002, 2003) 


Привід: кінематографісти позбавили твір ідейної та філософської підоснови. 

Також не варто забувати про драматичне протистояння, яке розгорнулося навколо трилогії «Володар кілець». Сам професор Толкін, позбавлений можливості сказати своє вагоме слово, але його син Крістофер не полінувався заснувати ціле співтовариство, зайняте виключно презирством до американських екранізацій. Толкін-молодший звинувачує кінематографістів в тому, що вони паплюжать твір його батька, позбавивши його (твір) ідейної та філософської підоснови. 

10. Ніл Гейман «The Sandman. Пісочний Чоловік» 


Письменник взагалі не вірить в можливість адекватних екранізацій. Йому категорично не сподобалася перша спроба кіностудій переказати його творчість мовою кіно – «Sandman». Щопровда, невдоволення не заважає письменнику із заздрістною регулярністю продавати права на екранізацію. 


Для того, аби пристати до тієї чи іншої думки, пропонуємо Вам перечитати ці книжки.


Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...