Улюблені страви відомих письменників

Чим полюбляли поласувати письменники, чия творчість нас надихає?
Виявляється, деякі з них були не просто гурманами, а й неабиякими ненажерами...

Агата Крісті. Худенька ненажера

У своїй автобіографії англійська письменниця згадує, що з дитинства була схильна до обжерливості: "Беручи до уваги кількість їжі, яку я поглинала в дитинстві і юності (бо завжди була голодна), просто не можу второпати, як мені вдалося залишитися такою стрункою". 

12-річною дівчинкою Агата Крісті навіть змагалася в травній доблесті з 22-річним парубком: "що стосується супу з устиць, то він мене випереджав, але в усьому іншому ми "дихали один одному в потилицю".

"Ми обоє їли спочатку варену індичку, потім смажену  та чотири або п'ять шматків яловичого філе. Потім ми бралися за сливовий пудинг, солодкий пиріг та бісквіт. Після цього йшли печиво, виноград, апельсини, сливи та зацукровані фрукти. І нарешті, весь день з комори ми носили пригорщами шоколад різних сортів, кому що сподобається."

Сама письменниця не тільки дивувалася, як після подібних обідів у неї не траплялися проблеми зі шлунком, але й сумнівалася, що теперішні люди в змозі здолати подібну трапезу. А найулюбленішою своєю стравою Агата Крісті вважала вершки, в які закохалася ще в дитинстві та продовжувала вживати їх без міри все своє життя.

Олександр Дюма старший. Між книгою і сковорідкою

Знаменитий французький письменник був відомий не тільки як автор легендарної трилогії про трьох мушкетерів, але і як гурман і ненажера. Готувати та писати - дві пристрасті, між яким Дюма розривався все життя.

Сучасники згадували, що він міг розлучитися з пером тільки заради ручки сковорідки. Втім, нерідко Дюма поєднував два види діяльності, результатом чого став Великий кулінарний словник, який, на жаль, письменник так і не встиг завершити (замість нього це зробив згодом Анатоль Франс).

Олександр Пушкін. Картопля як приманка

"Не відкладай до вечері те, що можеш з'їсти за обідом" - це одна з Гастрономічних сентенцій письменника. Однак гурманом Пушкін все ж не був, а просто полюбляв поїсти, і в їжі був невибагливий.

Друг Пушкіна, поет Петро В'яземський, писав: Пушкін зовсім не був ласункою ... але все ж був жахливою ненажерою. Пам'ятаю, як у дорозі він з'їв за один раз 20 персиків, куплених на Торжку. Моченим яблукам також неабияк діставалося. 

Мати Пушкіна, Надія Осипівна, навіть заманювала сина на обід печеною картоплею, адже він був її великим шанувальником.

Дуже любив Пушкін яблучний пиріг, який готували в будинку його сусідів Осипових-Вульф. Ну, а всі страви, які готувала няня Пушкіна, цінувалися не тільки ним самим, але і його друзями.

Із солодкого Олександр Сергійович дуже полюбляв варення з агрусу.

Михайло Лермонтов. Любитель пиріжків із тирсою

На відміну від Пушкіна, цей поет надмірного потягу до їжі не відчував, більше того, взагалі в ній не розбирався.

Як згадує у своїх Записках його перша подруга, Катерина Сушкова, Лермонтов ніколи не знав, що їв: телятину чи свинину, дичину чи баранчика. Однак це не заважало поетові сперечатися з друзями, переконуючи їх у витонченості свого гастрономічного смаку.

Ті слухали, слухали, а потім взяли і нагодували Михайла Юрійовича пиріжками з начинкою із тирси. Юний Лермонтов (на той момент йому було всього 16 років), ні про що не підозрюючи, встиг з'їсти цілісінького такого пиріжка і взятися за наступного, але його зупинили, розповівши про начинку, яка не сподобається його шлунку.

Згадуючи, що в майбутньому Лермонтов помстився Сушковій за численні глузування над собою, можна з упевненістю стверджувати, що шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок.

Микола Гоголь. Макаронна душа

Улюбленою стравою письменника були італійські макарони. Він із задоволенням готував їх сам, додаючи сіль, перець, вершкове масло і сир-пармезан. Зі спогадів сучасників, ніхто не міг з'їсти стільки макаронів, скільки він їх поглинав.

Ще Микола Васильович абсолютно не міг жити без солодкого: кишені його штанів завжди були повні цукерок і пряників, які він жував не перестаючи.

Гоголь любив не тільки сам поїсти, а й пригостити інших. Друг письменника, критик Михайло Погодін згадує:

"Запас відмінного чаю у нього ніколи не переводився, але головною справою для нього було знаходити різне печиво до чаю. І де тільки він відшукував всякі кренделі, булочки, сухарики, ніхто не знав. Кожного разу було щось нове, яке він давав спершу всім скуштувати, і дуже радів з того, що комусь прийшлось до смаку і він схвалював вибір якоюсь особливою фразою. Ніщо інше не могло принести йому такої насолоди."

Джерело: Wikers Weekly

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).